[:RU]Мохнатинская икона Божией Матери[:ua]Мохнатинська ікона Божої Матері[:]

[:RU]Мохнатинская икона Божией Матери[:ua]Мохнатинська ікона Божої Матері[:]

03.12.2015 0 By anastasia

[:RU]«Сказание о местночтимой иконе Богоматери Мохнатинской»

 – под таким заголовком опубликовали «Черниговские епархиальные известия» в 1893 г. статью, которая содержит историю образа и дивных благодатных  исцелений, которые с конца ХVІІ ст. происходили в Свято-Покровской церкви этого села.

Забота Богоматери о роде людском избрала иконы, как средство постоянного и близкого общения Ее с людьми. Царица Небесная даровала благодать первообраза и прославленному явленному Мохнатинскому образу.

Богородичных икон много и с каждой из них связано в памяти людей какое-либо особое проявление милости и заступничества Пресвятой Девы Марии. “Божия Матерь повсюду едина Божия Матерь, но что даровано нам, тем должно пользоваться преимущественно пред тем, что не нам”, – учит нас святитель Московский Филарет. Что же даровано православным Черниговщины?

В Свято-Покровской церкви в начале прошлого века была найдена пожелтевшая рукопись под названием: “Чуда Пресвятой Богородицы Мохнатинской, совершающиеся от образа ея чудотворного”.

Всех чудес от Мохнатинской иконы Богоматери, записанных в древней летописи,  – 635; они занимают период от 1691 г. до 1781 г.

Вот первое же свидетельство, приведенное в рукописи: «1691 г. В день Покрова Пресвятой Богородицы получила исцеление от Мохнатинского образа Пресвятой Богородицы жителька с. Мохнатина Анна Кондратова Носка. Более полугода у ней была вывихнута левая нога и она совершенно не могла ею действовать. После усердной молитвы пред сим образом Богоматери она получила исцеление и стала ходить и хвалить Пресвятую Богородицу».

Большинство записей в рукописи связаны также с чудесными исцелениями от болезней богомольцев из Украины и Белоруси.

Точной и верной истории Мохнатинской иконы Богоматери в архиве церковном не сохранилось. Как свидетельствует предание, издавна хранимое богомольными жителями Мохнатина, чудотворный образ Божией  Матери прежде находился в церкви с. Редьковки. Старожилы помнят, что это была явленная икона.

Однажды мохнатинский крестьянин возвращался подводой домой. Откуда он ехал, как замечают нынешние рассказчики, за давностью лет неизвестно. По дороге незнакомая женщина попросила подвезти ее. Крестьнин согласился и сказал, чтобы она села позади него, с краю телеги. Они тронулись в дорогу и, как обычно, крестьянин подгонял лошадь кнутом. Но один раз размахнулся так сильно, что задел кнутом сидящую позади него попутчицу. Оглянувшись, он спутницу не увидел. На ее месте стояла икона Матери Божией, а из виска Ее сочилась кровь.

Крестьянин доставил чудесно явленный образ в Свято-Покровскую церковь, где икона и была установлена.

Позднее прихожане из с. Редьковки узнали в этом образе икону, исчезнувшую из их церкви и потребовали вернуть чудотворный образ. Их просьбу уважили и икона Богородицы была возвращена в с. Редьковку.

Как-то после одного праздничного богослужения в Мохнатине прихожане со священником отправились на водосвятный молебен к кринице, что была на подворье церкви. Когда открыли крышку колодца, то «на цебре»  все увидели тот самый образ Богородицы, который был возвращен в Редьковку. После этого чудесного явления жители Редьковки больше не требовали возвращения иконы, постигнув в дивних переносах волю Самой Царицы Небесной.

Празднование в честь Мохнатинской иконы Богоматери в прежнее время совершалось  каждое новомесячное воскресение. К этому дню собирался народ из ближних и дальних сел и из города Чернигова. После литургии совершался крестный ход к кринице вблизи храма, где проводили торжественное водоосвящение.

Но с особенною торжественностью совершалось богослужение в честь Мохнатинского образа Богоматери в в десятое воскресение после Светлого Праздника Пасхи. Накануне этого дня совершаелось торжественное всенощное бдение, иногда и собором. Утром пред литургией было чтение акафиста и водоосвящение, а после литургии – крестный ход с образом  Богоматери вокруг храма. Праздник заканчивался вечернею, после которой во второй раз торжественно читался акафист Богоматери.[:ua]«Сказання про місцешановану ікону Богоматері Мохнатинська»

– Під таким заголовком опублікували «Чернігівські єпархіальні відомості» в 1893 р статтю, яка містить історію образу і чудових благодатних зцілень, які з кінця ХVІІ ст. відбувалися в Свято-Покровській церкві цього села.

Турбота Богоматері про рід людський виражається в іконах, як засобі постійного і близького спілкування Її з людьми. Цариця Небесна дарувала благодать прообразу і прославленому явленному Мохнатинському образу.

Богородичних ікон багато і з кожною з них пов’язано в пам’яті людей якийсь особливий прояв милості і заступництва Пресвятої Діви Марії. “Божа Матір всюди єдина Божа Матір, але що даровано нам, тим потрібно користуватися переважно перед тим, що не нам”, – вчить нас святитель Московський Філарет. Що ж даровано православним Чернігівщини?

У Свято-Покровській церкві на початку минулого століття був знайдений пожовклий рукопис під назвою: “Дива Пресвятої Богородиці Мохнатинська, що відбуваються від образу Її чудового”.

Всіх чудес від Мохнатинської ікони Богоматері, записаних в древньому літописі, – 635; вони займають період від 1691 р до 1781.

Ось перше ж свідчення, наведене в рукописі: «1691 р день Покрови Пресвятої Богородиці отримала зцілення від Мохнатінского образу Пресвятої Богородиці жителька с. Мохнатин Анна Кондратівна Носка. Понад півроку в ній була вивихнути ліва нога і вона зовсім не могла нею діяти. Після сумлінної молитви перед цим образом Богоматері вона отримала зцілення і стала ходити і хвалити Пресвяту Богородицю».

Більшість записів в рукописі пов’язані також з чудовими зціленнями від хвороб прочан з України та Білорусі.

Точної і вірної історії Мохнатинської ікони Богоматері в архіві церковному не збереглося. Як свідчить переказ, що зберігається віруючими жителями с Мохнатин, чудотворний образ Божої Матері раніше знаходився в церкві с. Редьківка. Старожили пам’ятають, що це була знайдена ікона.

Одного разу мохнатинський селянин повертався підводою додому. Звідки він їхав, як зауважують нинішні оповідачі, за давністю років невідомо. По дорозі незнайома жінка попросила підвезти її. Селянин погодився і сказав, щоб вона сіла позаду нього, з краю возу. Вони рушили в дорогу і, як зазвичай, селянин підганяв коня батогом. Але один раз розмахнувся так сильно, що зачепив батогом попутницю. Оглянувшись, він супутницю не побачив. На її місці стояла ікона Матері Божої, а з скроні Її сочилася кров.

Селянин доставив чудом явлений образ в Свято-Покровську церкву, де ікона і була встановлена.

Пізніше парафіяни з с. Редьківка взнали в цьому образі ікону, яка зникла з їх церкви і зажадали повернути чудотворний образ. Їх прохання задовольнили і ікона Богородиці була повернута в с. Редьківка.

Якось після одного святкового богослужіння в с. Мохнатин парафіяни зі священиком вирушили на водосвятний молебень до криниці, що була на подвір’ї церкви. Коли відкрили кришку колодязя, то «на цебрі» всі побачили той самий образ Богородиці, який був повернутий в с. Редьківка. Після цього чудесного явища жителі с. Редьківка більше не вимагали повернення ікони, осягнувши в дивному перенесенні волю Самої Цариці Небесної.

Святкування на честь Мохнатинської ікони Богоматері за старих часів відбувалося кожної неділі нового місяця. До цього дня збирався народ з ближніх і дальніх сіл і з міста Чернігова. Після літургії здійснювався хресний хід до криниці поблизу храму, де проводили урочисте водосвяття.

Але з особливою урочистістю відбувалося богослужіння на честь Мохнатинського образу Богоматері в  десяту неділю після Світлого Свята Великодня. Напередодні цього дня звершувалось урочисте всеношне бдіння. Вранці перед літургією було читання акафісту і водосвяття, а після літургії – хресний хід з образом Богоматері навколо храму. Свято закінчувався вечірнім богослужінням, після якого вдруге урочисто читався акафіст Богоматері.[:]