[:RU]Синод обратился к верующим УПЦ по поводу информации о возможности «предоставления Томоса об автокефалии Православной Церкви в Украине»[:ua]Синод звернувся до вірних УПЦ щодо інформації про можливість «надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні»[:]

[:RU]Синод обратился к верующим УПЦ по поводу информации о возможности «предоставления Томоса об автокефалии Православной Церкви в Украине»[:ua]Синод звернувся до вірних УПЦ щодо інформації про можливість «надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні»[:]

25.05.2018 0 By anastasia

[:RU]25 мая 2018 года в резиденции Предстоятеля УПЦ на территории Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры состоялось заседание Священного Синода Украинской Православной Церкви, на котором было принято Обращение к епископату, духовенству, монашествующим и мирянам по поводу инициатив по «предоставлению Томоса об автокефалии Православной Церкви в Украине». 

По благословению Блаженнейшего Митрополита Онуфрия текст указанного Обращения будет зачитан во всех храмах Украинской Православной Церкви.

ОБРАЩЕНИЕ

Священного Синода Украинской Православной Церкви

к епископату, духовенству, монашествующим и мирянам по поводу инициатив по «предоставлению Томоса об автокефалии

Православной Церкви в Украине»

Ваши Высокопреосвященства и Преосвященства!

Дорогие отцы, монахи и монахини, братья и сестры!

В течение последних недель в нашей стране активно обсуждается возможность одностороннего предоставления Константинопольским патриархатом «Томоса об автокефалии Православной Церкви в Украине».

Украинская Православная Церковь до сих пор не получала от Константинопольского патриархата никаких официальных сообщений по этому вопросу. Вместе с тем нам известно, что Поместные Православные Церкви мира также не получали из Константинополя официальных писем, которые касались бы данного вопроса.

По просьбе Предстоятелей Поместных Православных Церквей, Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий обратился к ним с письмами, в которых проинформировал о текущей ситуации в украинском Православии, а также изложил отношение Украинской Православной Церкви к инициативам предоставления «Томоса об автокефалии». На сегодняшний день известно, что Предстоятели и Соборы епископов Поместных Православных Церквей выражают настороженное и негативное отношение к предоставлению упомянутого Томоса как средства преодоления раскола в украинском Православии. В частности, среди Поместных Церквей общим является мнение о необходимости возврата схизматических церковных групп в лоно канонической Церкви, что позволит обсуждать вопрос статуса единой канонической Церкви.

Такая позиция Поместных Православных Церквей мира совпадает с позицией нашей Церкви. Украинская Православная Церковь от начала возникновения раскола последовательно выступала за восстановление церковного единства. Однако, по нашему глубокому убеждению, путь к восстановлению церковного единства и к возможному автокефальному статусу не должен пролегать через легализацию раскола и замену им Церкви Христовой. В частности, в Постановлении Юбилейного Собора УПЦ, который состоялся в Свято-Успенской Киево-Печерской Лавре 8 июля 2011 года, было отмечено, что «…восстановление единства украинского Православия должно происходить согласно канонам Православной Церкви, без вмешательства политических сил и через возвращение тех, кто отошел, в лоно канонической Украинской Православной Церкви» (пункт 11).

Главным критерием в принятии всех церковных решений является польза для Церкви, а метод принятия таких решений должен заключаться в соборном обсуждении важных и актуальных как для отдельной Поместной Православной Церкви, так и для всего мирового Православия вопросов. Любые единоличные или односторонние действия в среде Церкви являются нарушением принципа соборности и угрожают единству Церкви.

С новейшей истории Православной Церкви в Украине можно сделать вывод, что нарушение принципа соборности, отсутствие чувства пульса настоящей внутренней церковной жизни, а также вмешательство политических и других нецерковных сил во внутренние дела Церкви собственно и привело к возникновению раскола в украинском Православии.

Дискуссия о предоставлении автокефального статуса Православной Церкви в Украине длится уже почти 100 последних лет. Однако, за все это время всем инициативам в этом направлении не хватало духа соборности и соблюдения церковных правил, что привело к самовольным образованиям неканонических структур: сначала «Украинской Автокефальной Православной Церкви», а затем — «Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата».

Таким образом, исторический опыт указывает на то, что отсутствие канонического сознания и послушания Церкви, отсутствие соборного обсуждения важных церковных вопросов, недостаток терпения и взаимопонимания, гордость, а также вмешательство политических факторов в церковные вопросы — все это ведет не к церковному единству, а только к расколам. А потому, это ошибочный путь, которым не должна идти Церковь Христова.

История Церкви свидетельствует о том, что те попытки единения, которые проводились «сверху», часто не воспринимались церковным народом, поскольку имели политические причины и не принимали во внимание особенностей внутренней церковной жизни. После таких «объединений» по инициативе и с активным участием государственной власти храмы становились пустыми, потому что церковный народ чувствовал искусственность таких «объединений». Вмешательство в этот процесс посторонних для Церкви сил может еще больше разделить наш народ, и вместо желаемого для всех нас единства мы можем получить еще больше разделения.

Автокефальный статус имеет сугубо технический церковный характер, который заключается в содействии проповеди Евангелия на территории отдельного государства, и не может быть инструментом в геополитической борьбе. Вместе с тем, автокефальный статус предоставляется всей Церкви в рамках определенной территории. В связи с этим необходимо осознавать, что появление другой параллельной юрисдикции в Украине может породить новые противостояния внутри нашего народа, что не только будет угрожать безопасности государства, но и поставит под вопрос возможность будущего единства Церкви в Украине. Наш народ может быть разделен надолго, если не навсегда.

Выход из этой ситуации видится в восстановлении церковного единства в Украине, а не в закреплении церковного разделения путем установления параллельной церковной юрисдикции. Мы разделяем обеспокоенность государственной власти Украины наличием церковного раскола в нашей стране. Впрочем считаем, что для успешного решения этой проблемы нужны другие условия, в частности мир и стабильность в нашем Государстве. Мы всегда способствовали и будем способствовать Государству в вопросах нравственного и патриотического воспитания, но выступаем против использования Церкви в геополитической борьбе. Подтверждаем открытость и готовность к любому конструктивному сотрудничеству и диалогу с целью достижения церковного единства.

Дорогие владыки, отцы, монахи и монахини, братья и сестры,

верные чада Украинской Православной Церкви!

Призываем всех вас помнить, что все мы являемся членами Церкви, которая есть Тело Христово (Еф. 1: 22-23). Мы все разные, но принадлежим к единой семье Христовой — Святой Церкви. Мы все ответственны за единство Церкви, и это единство мы должны беречь и отстаивать. Не следует забывать, что Церковь создана не людьми, а Богом. Краеугольным камнем всего церковного бытия является Господь и Бог наш Иисус Христос. Миссия Церкви Христовой заключается в том, чтобы проповедовать Христово Евангелие, совершать благодатное преображение мира через Святые Таинства, обучая людей жить по заповедям Божьим. Именно поэтому Церковь Христова живет по своим правилам, которые нельзя изменять, учитывая меняющуюся политическую ситуацию. Единственный путь восстановления церковного единства заключается в прекращении любых внешних вмешательств в церковные дела и предоставлении Святой Церкви возможности самостоятельно, с Божьей помощью, вылечить рану разделения украинского Православия.

Каждое поколение православных христиан является ответственным за сохранение чистоты своей веры и соблюдения церковного канонического порядка. Такая ответственность сегодня лежит и на всех нас — архипастырях, пастырях, монахах и на всем верующем церковном народе.

Призываем всех вас, дорогие владыки, отцы, честное монашество, братья и сестры, к «единству духа в союзе мира» (Еф. 4: 3), к сохранению и взращивания церковного единства. Мы являемся членами Церкви Христовой и всегда будем оставаться в ее лоне.

Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца и единения в Святом Духе пусть будет со всеми нами (см. 2 Кор. 13:13)!

От имени Священного Синода Украинской Православной Церкви

+ ОНУФРИЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЕВСКИЙ И ВСЕЯ УКРАИНЫ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАИНСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ

25 мая 2018,

г. Киев

 [:ua]

25 травня 2018 року у резиденції Предстоятеля УПЦ на території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, на якому було прийнято Звернення до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні» (Журнал 7). 

З благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія текст зазначеного Звернення буде виголошено у всіх храмах Української Православної Церкви.

ЗВЕРНЕННЯ

Священного Синоду Української Православної Церкви

до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію

Православної Церкви в Україні»

 

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом – «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання – все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності. 

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви! 

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової – Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас – архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

 

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 

 

 

25 травня 2018 р.,

м. Київ

[:]