[:RU]Заупокойное богослужение в 40-й день после блаженной кончины митрополита Иринея (Семко)[:ua]Заупокійне богослужіння в 40-й день після блаженної кончини митрополита Іринея (Семка)[:]

[:RU]Заупокойное богослужение в 40-й день после блаженной кончины митрополита Иринея (Семко)[:ua]Заупокійне богослужіння в 40-й день після блаженної кончини митрополита Іринея (Семка)[:]

01.11.2017 0 By admin

[:RU]

1 ноября 2017 г., в сороковой день по кончине митрополита Иринея (Семко), временно управляющий Нежинской епархией Высокопреосвященнейший митрополит Амвросий совершил Божественную литургию в Петро-Павловском храме Благовещенского монастыря г. Нежина.

Его Высокопреосвященству сослужили: благочинный обители архим. Никон (Лоза), секретарь Черниговской епархии прот. Игорь Пидан, братия монастыря в священном сане и духовенство Нежинской епархии.

После прочтения Святого Евангелия владыка Амвросий обратился к пастве со словом проповеди:

Дорогие братия и сестры!

Мы собрались здесь сегодня, в 40-й день по кончине, чтобы в святом храме вознести молитвы о упокоении приснопамятного митрополита Иринея. За эти дни душа его уже прошла мытарства, он несколько раз был приведен для общения с Богом, а сегодня определяется до Второго Пришествия Иисуса Христа.

В течение сорока дней каждый из присутствующих здесь молился о том, чтобы Господь помог владыке Иринею на этом нелегком переходе. Но и теперь мы не должны оставлять молитву о нем. Нам необходимо всегда молиться друг за друга и так исполнять Закон Христов.

Молитва – это проявление нашей любви друг к другу. Господь ничего иного от нас не требует – только «возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душою твоею, и всею крепостию твоею, и всем разумением твоим, и ближнего твоего как самого себя» (Лк. 10:27).

Да, мы верим, мы имеем надежду, но вера и надежда прекращаются, а «Любовь никогда не перестает» (1Кор. 13:8). Любовь не исчезает, потому что Сам Бог есть любовь. И если мы не будем иметь такой любви, то нам нечего будет делать там, в вечности.

Очень важно всегда помнить об этом. Мы приходим в храм не для того, чтобы свечку поставить, с кем-то встретиться и поговорить, послушать красивые песнопения, а чтобы научиться любви, возлюбить Христа.

Здесь, в храме, совершается воспоминание того, что Господь взял на Себя все наши грехи. И не только наши, а и всех тех, кто жил прежде и будет жить после нас. Он понес наказание, чтобы освободить каждого человека от греха, проклятия и смерти. И если мы откликнемся на эту любовь и возлюбим Господа, тогда мы пребудем с Ним в вечности. А если мы грешим, думаем – еще успею покаяться, то где мы будем потом? Каждый грех удаляет нас от Бога и приближает к диаволу – вот что страшно. И если мы это поймём и изменимся, станем жить в любви к Богу и ближнему, – тогда будем на правильном пути.

Но для нас этот путь ещё есть, а для почивших его уже нет. Поэтому они ждут, чтобы мы помогали им молитвой, в этом проявляя нашу любовь. И если мы видим человека, который впал в грех или нуждается в чем-то, – ему надо помочь. Если нет возможности оказать материальную помощь, помогите участием, советом и молитвой.

Молиться надо за весь мир, за каждого человека, потому что молитва – это сильное средство для нашего спасения: «Друг друга тяготы носите и тако исполните закон Христов» (Гал. 6:2). Поэтому мы сегодня молимся о владыке Иринее, чтобы Господь даровал ему жизнь вечную в общении с Собою, Ангелами и святыми.

Я хотел бы, чтобы мы задумались о смысле жизни. Для чего она нам дана? Чтобы мы в этой временной жизни сформировались правильно. Как говорил преподобный Паисий Святогорец, земная жизнь – «экзамен на жизнь вечную». Как сдать этот экзамен? Надо иметь покаяние, терпение, смирение, кротость, любовь и другие добродетели. Если же этого нет, значит, мы духовные двоечники.

Дорогие братия и сестры, я хотел бы поблагодарить всех вас за то, что вы пришли сегодня в этот храм, чтобы помолиться здесь за своего пастыря, который отошёл в вечность. Многие сейчас молятся о нем в Покровском Красногорском монастыре, где владыка Ириней упокоен. А мы молимся здесь, где он трудился и возносил молитвы за каждого из вас.

Многие принимали из его рук Тело и Кровь Господню, которые соединяют нас со Христом в этой жизни. Господь говорит такие слова: «Ядущий Мою плоть и пиющий Мою кровь пребывает во мне, и Я в нем» (Ин. 6:56). Поэтому я прошу вас и далее с любовью молиться о митрополите Иринее, как можно чаще причащаясь Святых Христовых Таин с надеждой, чтобы и в будущем веке быть вместе сопричастными Богу. Аминь.

За богослужением была вознесена сугубая молитва о мире в Украине.

После литургии был совершен парастас о упокоении приснопоминаемого митрополита Иринея (Семко).

[:ua]01 листопада 2017 року, в сороковий день з дня смерті митрополита Іринея (Семка), тимчасово керуючий Ніжинською єпархією Високопреосвященніший митрополит Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій звершив Божественну літургію у Петро-Павлівському храмі Благовіщенського монастиря м. Ніжина.

Митрополиту Амвросію співслужили: благочинний обителі архім. Никон (Лоза), секретар Черніговской єпархії прот. Ігор Пидан, братія монастиря в священному сані та духовенство Ніжинської єпархії.

Після прочитання Святого Євангелія владика Амвросій звернувся до пастви зі словом проповіді.

Дорогі браття і сестри!

Ми зібралися тут сьогодні, в 40-й день після кончини, щоб в святому храмі вознести молитви за упокій пріснопам’ятного митрополита Іринея. За ці дні душа його вже пройшла митарства, він кілька разів був приведений для спілкування з Богом, а сьогодні визначається до Другого Пришестя Іісуса Христа.

Протягом сорока днів кожен з присутніх тут молився про те, щоб Господь допоміг владиці Іринею на цьому нелегкому переході. Але і тепер ми не повинні залишати молитву про нього. Нам необхідно завжди молитися один за одного і так виконувати закон Христа.

Молитва – це прояв нашої любові один до одного. Господь нічого іншого від нас не вимагає – лише «Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, і ближнього твого як самого себе» (Лк. 10:27).

Так, ми віруємо, ми маємо надію, але віра і надія припиняються, а «любов ніколи не перестає» (1 Кор. 13: 8). Любов не зникає, тому що Сам Бог є любов. І якщо ми не будемо мати таку любов, то нам нічого буде робити там, у вічності.

Дуже важливо завжди пам’ятати про це. Ми приходимо в храм не для того, щоб свічку поставити, з кимось зустрітися і поговорити, послухати гарні піснеспіви, а щоб навчитися любові, полюбити Христа.

Тут, в храмі, здійснюється спогад того, що Господь узяв на Себе всі наші гріхи. І не тільки наші, а й усіх тих, хто жив колись і буде жити після нас. Він був покараний, щоб звільнити кожну людину від гріха, прокляття і смерті. І якщо ми відгукнемося на цю любов і возлюбимо Господа, тоді ми перебуватимемо з Ним у вічності. А якщо ми грішимо, думаємо – ще встигну покаятися, то де ми будемо потім? Кожен гріх віддаляє нас від Бога і наближає до диявола – ось що страшно. І якщо ми це зрозуміємо і змінимося, станемо жити в любові до Бога і ближнього, – тоді будемо на правильному шляху.

Але для нас цей шлях ще є, а для покійних його вже немає. Тому вони чекають, щоб ми допомагали їм молитвою, в цьому проявляючи нашу любов. І якщо ми бачимо людину, яка впала в гріх або потребує чогось, – йому треба допомогти. Якщо немає можливості надати матеріальну допомогу, допоможіть участю, порадою і молитвою.

Молитися треба за весь світ, за кожну людину, тому що молитва – це сильний засіб для нашого спасіння: «Носіть тягарі один одного і так  виконаєте закон Христа» (Гал. 6: 2). Тому ми сьогодні молимося про владику Іринея, щоб Господь дарував йому життя вічне в спілкуванні з Собою, Ангелами і святими.

Я хотів би, щоб ми задумалися про сенс життя. Для чого воно нам дане? Щоб ми в цьому тимчасовому житті сформувалися правильно. Як говорив преподобний Паїсій Святогорець, земне життя – «іспит на життя вічне». Як скласти цей іспит? Треба мати покаяння, терпіння, смиренність, лагідність, любов і інші чесноти. Якщо ж цього немає, значить, ми духовні двієчники.

Дорогі браття і сестри, я хотів би подякувати всім вам за те, що ви прийшли сьогодні в цей храм, щоб помолитися тут за свого пастиря, який відійшов у вічність. Багато людей зараз моляться про нього в Покровському Красногірському монастирі, де владика Іриней упокоївся. А ми молимося тут, де він працював і приносив молитви за кожного з вас.

Багато хто з вас приймали з його рук Тіло і Кров Господню, які з’єднують нас з Христом в цьому житті. Господь говорить такі слова: «Хто тіло Моє приймає і п’є Мою кров перебуває в Мені, і Я в ньому» (Ін. 6:56). Тому я прошу вас і далі з любов’ю молитися про митрополита Іринея, як можна частіше причащаючись Святих Христових Таїн з надією, щоб і в майбутньому житті бути разом причетними Богу. Амінь.

За богослужінням була вознесена сугуба молитва про мир в Україні.

Після літургії був звершений парастас за упокій пріснопам’ятного митрополита Іринея (Семко).

[:]