Різдвяне послання Високопреосвященнішого Амвросія, митрополита Чернігівського і Новгород-Сіверського

І сказав їм Ангел: не бійтесь,
я сповіщаю вам велику радість,
яка буде всім людям:
нині народився в місті Давидовім Спаситель,
Який є Христос Господь

(Лк. 2:10,11)

Понад п’ять тисячоліть людство очікувало Месію, покладаючи на Його пришестя великі сподівання: звільнитися влади гріха та знайти Царство Боже. Яким же благоговійним трепетом мали сповнитися серця пастухів, коли посланець Божий повідомив їм: час здійснення передбачуваного пророками прийшов!

 

Заради нас і нашого спасіння прийшов у цей світ Богонемовля Господь наш Іісус Христос. Прийшов не як цар, не як воїн, а як беззахисне дитя, подарувавши нам спасіння шляхом такого Свого приниження, подібного якому не знає історія, шляхом принесення Себе в жертву…

В оселях людських не знайшлося місця Тому, Хто створив небо і землю. Прийняли Його безсловесні тварини, які залишилися вірними своїй природі. Задовго до пришестя Христового богоглаголивий Авакум усе це передбачив духовними очима і вимовив: «Господи! Почув я Тебе і злякався» (Ав. 3:2), – «посеред тварин будеш познаний». Посеред тварин лежав Цар всесвіту, що прийшов урятувати світ, оскільки люди не прийняли Його. Відійшли від Того, про Кого псалмоспівець Давид говорив: «Зійду на небо – Ти там; спущуся в пекло – і там Ти» (Пс. 138:8). Перебуває Бог всюди, лише не живе в людях, які віддалися гріху. «Не може Дух Мій перебувати в людях цих повік, тому що вони плоть» (Бут. 6:3), – сказав Господь, коли розбестилася земля і сповнилася неправдою перед потопом. Світ очистився потопом і омилася водами погань гріха, але знову вона покрила землю. До приходу Спасителя людство знову стало “плоттю”. Небагато було тих, хто шукав Царства Божого, уготованого людям від створення світу. Лежачого в яслах упізнали тільки незіпсовані серцем пастухи і готові все віддати Істині волхви.

Різдво Христове принесло всьому світу Євангеліє та нову заповідь – заповідь любові до Бога та любові до ближнього. Христос заснував на землі Церкву, про яку сказано: «І врата пекла не здолають її» (Мф. 16:18). А за допомогою боговстановлених Таїнств усі віруючі стають дітьми Божими.

Сьогодні людство продовжує блукати в сутінках зневіри, малодушності чи забобонів. У цьому причина того, що в світі панують насильство, неправда, ненависть, тривають війни і в материнській утробі гинуть невинні немовлята. Ми вперто не хочемо пам’ятати, що «Бог став Людиною заради того, аби людина стала богом».

Ніщо не зміниться в світі, доки людина не дозволить Христу народитися в своєму серці, змученому образами, заздрощами, хворобами, бідами й втратами, доки головною в її житті не стане заповідь «Полюби ближнього свого, як самого себе» (Мк. 12:13).

Боротьба, яка почалася у Віфлеємі після народження Христа проти тих, хто тримає темряву віку цього, «духів злоби піднебесних» (Єф. 6:12), триває безперервно і все посилюється. Князь світу цього докладає всіх можливих зусиль, щоб втримати за собою синів людських. Він сіє повсюди плевели гріха, щоб заглушити ними пшеницю віри, та в чистих, благочестивих серцях розбурхати пристрасті гріховні та примусити переслідувати Христа. Боротьба відбувається в усьому світі: на будь-якому місці та в будь-якій людині. Люди не знаходять миру в собі самих, знемагаючи від внутрішньої боротьби, і падають, не знаходячи в собі опори. Проте цю опору, за словами святого Григорія Богослова, дає «Той, Хто є сяйво слави Отця, образ Іпостасі Його, образ милості, Хто заради нашого спасіння принизив Себе, втілився і народився від Діви», Хто «Своєю постійною присутністю в світі, в житті, в історії людства, в наших долях… заклав надійну основу любові до Бога і людей… сповнює наші серця Своєю любов’ю, миром, благодаттю, подає нам життєві сили, надію та впевненість».

З чистим серцем вклонилися Богонемовляті Христу пастирі, «прославляючи та вихваляючи Бога» (Лк. 2:20), і «зраділи радістю великою» (Мф. 2:10) волхви, які знайшли Його. Радість духа та веселість серця наповнили одних і других, тому що Христос є Єдиним миром нашим, лише Він є «дорога, і істина, і життя» (Ін. 14:6). Прославляючи народження Христа Спасителя, ми торжествуємо, згадуючи Його слова: «І ось Я з вами, в усі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20). Відторгнувшись від суєти земної, в думках піднімемось до Віфлеємської печери, вклонившись Христу, наповнюючи свої серця неземною радістю, а вустами разом з ангелами промовимо: «Слава сходженню Твоєму, Єдиний Чоловіколюбче!».

Возлюблені у Господі  всечесні отці, чернецтво, дорогі брати і сестри! Вітаю вас з великим святом і закликаю до виконання волі Божої, записаної у Його Слові. Нехай Новий рік буде початком народження Христа в нас і нас у Христі Іісусі! Вознесемо молитви наші про благополуччя нашої країни та народу, про мир в усьому світі. Прикликаю на всіх вас Боже благословення, а народжене Богонемовля нехай укріпить нас у благочесті та очистить наші душі та серця. Благодать Господа нашого Іісуса Христа нехай буде з усіма вами! Амінь.

АМВРОСІЙ

МИТРОПОЛИТ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ І НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ

 

Різдво Христове

2021/2022 рр.,

м. Чернігів