Свято-Георгіївський жіночий монастир

06327bb

Адреса: 17080, Чернігівська область, Козелецький район, с. Данівка,  

вул.Б. Гжицького, 2.

Телефон: (04646) 4-11-74

Ігуменя: Пелагея (Філатова).

«Історико-статистичний опис Чернігівської єпархії» (1873) говорить, що обитель, як пустельний скит, заснували ченці Свято-Троїцького монастиря в Козельці, документально відомого з 1640-х рр. і приписаного напередодні свого скасування в 1786 р до Свято-Георгіївської обітелі.

Опис Свято-Георгіївської обителі 2001 р. свідчить, що посвята обителі св. вмч. Георгія Побідоносця і вибір місця для неї пов’язані з двома обставинами: по-перше, православні воїни шанують св. Георгія як свого покровителя, а рік заснування монастиря – 1654-й – був роком встановлення російського протекторату над Україною, яка боролася за незалежність від Польщі; по-друге, за переказами, одного разу на місці майбутньої обителі відбувся напад розбійників на купців, які, піднісши молитву св. Георгію, не зазнали шкоди і згодом спорудили тут Свято-Георгіївську каплицю.

У 1654 р. чернеча громада на чолі з ігуменом Симеоном Чайковським придбала у пані Тетяни Завадської-Войнілович землю поблизу Козельця для забудови Свято-Георгіївського монастиря.

З кін. XVII до кін. XVIII ст. в числі благодійників обителі не раз виступали провідні політичні діячі: по-перше, Київські полковники (в зв’язку з тимчасовим перебуванням в Козельці канцелярії Київського полку), по-друге, графи Розумовські (в зв’язку зі своїм походженням з Козелецької округи) і їх родичі Дараган ; а також – імператриця Єлизавета Петрівна (по симпатії до Розумовським і їх батьківщині). Зокрема, Київський полковник Костянтин Солонина подарував монастирю в 1687 р. село Данівку, а Єлизавета Петрівна і Розумовські з Дараганами перейнялися будівництвом в 1741-1770 рр. головного кам’яного храму обителі.

В кін. XVIII – сер. XIX ст. настоятелями монастиря не раз призначали колишніх флотських ієромонахів. Один з них, ігумен Варлаам (настоятель в 1776-1777), після участі в російсько-турецькій війні отримав в дар від Константинопольського патріарха частки мощей свв. мчч. Трифона і Марини. Після смерті о. Варлаама ці частинки залишилися в обителі і були в числі її головних святинь (втрачені за радянських часів).

В роки громадянської війни (1918-1920) в монастирі на порозі своєї келії був застрелений червоноармійцем ігумен Валентин, а одного з ієродияконів розстріляли вивівши за ворота. Потім було вигнання більшості братії, але закриття обителі відстрочив прихід в неї черниць з інших монастирів. Напередодні закриття священиком обителі служив ієромонах Феодосій, який був відомий дароми зціленя і прозорливості. Зробивши останню Літургію, він передбачив закриття монастиря, а пізніше помер у засланні.

Видворивши в 1934 р. черниць, в обителі поселяють громаду узбеків, вивезених з батьківщини за відмову вступати в колгоспи. Відособлена в монастирі, громада зберігала свої традиції (включаючи носіння національного одягу) і жила в мирі з навколишніми селами. На очах узбеків і місцевих жителів під охороною військових були вивезені цінності зі Свято-Георгіївського собору. Узбеки проживали в обителі до 1937 року.

У 1938 році тут був розміщений Будинок інвалідів і людей похилого віку. У 1941 р. нацистські окупанти зберегли Будинок інвалідів, але розстріляли пацієнтів-євреїв і циган, а також підселили в обитель поліцейську дільницю. У 1942-1943 рр. вони дозволили відновити богослужіння в теплому храмі Св. Трійці, а в ході боїв під час відступу пошкодили собор св. Георгія. До закриття в 1947 р. храм Св. Трійці служив приходом для жителів Данівки – замість сільської Воскресенської церкви, закритої в 1931 р. і зруйнованої під час бомбардування в 1943 році.

У 1995 р. почалося церковне відродження монастиря, садиба якого стала до цього часу придатком комплексу нових будівель Будинку інвалідів, зведеного на північ від обителі. У 1997 р. надбанням монастиря стала ікона Божої Матері «Аз есмь с вами и никтоже на вы», після чого справа відродження обителі вийшла на новий рівень: були розгорнуті великі відновні роботи, зросла кількість насельниць, налагодився духовний ритм монастирського життя.

Престольні свята

Георгія Побідоносця – 6 травня

День Святої Трійці (П’ятидесятниця) – 50-й день після Світлого Христового Воскресіння (Великодня).

Святкування на честь Данівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці «Аз есмь с вами и никтоже на вы» – 5-у неділю Великого посту.