Мохнатинська ікона Божої Матері

IMG_7588

«Сказання про місцешановану ікону Богоматері Мохнатинська»

– Під таким заголовком опублікували «Чернігівські єпархіальні відомості» в 1893 р статтю, яка містить історію образу і чудових благодатних зцілень, які з кінця ХVІІ ст. відбувалися в Свято-Покровській церкві цього села.

Турбота Богоматері про рід людський виражається в іконах, як засобі постійного і близького спілкування Її з людьми. Цариця Небесна дарувала благодать прообразу і прославленому явленному Мохнатинському образу.

Богородичних ікон багато і з кожною з них пов’язано в пам’яті людей якийсь особливий прояв милості і заступництва Пресвятої Діви Марії. “Божа Матір всюди єдина Божа Матір, але що даровано нам, тим потрібно користуватися переважно перед тим, що не нам”, – вчить нас святитель Московський Філарет. Що ж даровано православним Чернігівщини?

У Свято-Покровській церкві на початку минулого століття був знайдений пожовклий рукопис під назвою: “Дива Пресвятої Богородиці Мохнатинська, що відбуваються від образу Її чудового”.

Всіх чудес від Мохнатинської ікони Богоматері, записаних в древньому літописі, – 635; вони займають період від 1691 р до 1781.

Ось перше ж свідчення, наведене в рукописі: «1691 р день Покрови Пресвятої Богородиці отримала зцілення від Мохнатінского образу Пресвятої Богородиці жителька с. Мохнатин Анна Кондратівна Носка. Понад півроку в ній була вивихнути ліва нога і вона зовсім не могла нею діяти. Після сумлінної молитви перед цим образом Богоматері вона отримала зцілення і стала ходити і хвалити Пресвяту Богородицю».

Більшість записів в рукописі пов’язані також з чудовими зціленнями від хвороб прочан з України та Білорусі.

Точної і вірної історії Мохнатинської ікони Богоматері в архіві церковному не збереглося. Як свідчить переказ, що зберігається віруючими жителями с Мохнатин, чудотворний образ Божої Матері раніше знаходився в церкві с. Редьківка. Старожили пам’ятають, що це була знайдена ікона.

Одного разу мохнатинський селянин повертався підводою додому. Звідки він їхав, як зауважують нинішні оповідачі, за давністю років невідомо. По дорозі незнайома жінка попросила підвезти її. Селянин погодився і сказав, щоб вона сіла позаду нього, з краю возу. Вони рушили в дорогу і, як зазвичай, селянин підганяв коня батогом. Але один раз розмахнувся так сильно, що зачепив батогом попутницю. Оглянувшись, він супутницю не побачив. На її місці стояла ікона Матері Божої, а з скроні Її сочилася кров.

Селянин доставив чудом явлений образ в Свято-Покровську церкву, де ікона і була встановлена.

Пізніше парафіяни з с. Редьківка взнали в цьому образі ікону, яка зникла з їх церкви і зажадали повернути чудотворний образ. Їх прохання задовольнили і ікона Богородиці була повернута в с. Редьківка.

Якось після одного святкового богослужіння в с. Мохнатин парафіяни зі священиком вирушили на водосвятний молебень до криниці, що була на подвір’ї церкви. Коли відкрили кришку колодязя, то «на цебрі» всі побачили той самий образ Богородиці, який був повернутий в с. Редьківка. Після цього чудесного явища жителі с. Редьківка більше не вимагали повернення ікони, осягнувши в дивному перенесенні волю Самої Цариці Небесної.

Святкування на честь Мохнатинської ікони Богоматері за старих часів відбувалося кожної неділі нового місяця. До цього дня збирався народ з ближніх і дальніх сіл і з міста Чернігова. Після літургії здійснювався хресний хід до криниці поблизу храму, де проводили урочисте водосвяття.

Але з особливою урочистістю відбувалося богослужіння на честь Мохнатинського образу Богоматері в  десяту неділю після Світлого Свята Великодня. Напередодні цього дня звершувалось урочисте всеношне бдіння. Вранці перед літургією було читання акафісту і водосвяття, а після літургії – хресний хід з образом Богоматері навколо храму. Свято закінчувався вечірнім богослужінням, після якого вдруге урочисто читався акафіст Богоматері.