СВЯТИТЕЛЬ ФЕОДОСІЙ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ

svt-teodosie-chernigovskiy

Як свідчить апостол Павел і святителі Божі, ми повинні без зітхання проходити належний нам терен з вірою, надією на милосердя Боже і на молитовне заступництво Його святих.

Щоб віддати належне святим угодникам, Церква розділила всіх святих на лики: пророчий, апостольський, праведніческий, святительський, мученицький.

Церква шанує всіх їх, але святителів вшановує як свою надію, як приклад, зразок, як правило віри і образ лагідності і вчителів благочестя.

Святителів особливо шанує Церква за їх ревне служіння Богу і людям, за те, що вони не тільки були проповідниками Царства Божого і Євангелія, а й за те, що явили приклади виконання заповідей Божих; за те, що вони захищали церковні вчення від єретиків і розкольників, берегли кожну вівцю православну, яка в огорожі Церкви. І нині вони по-святительські дбають про Церкву Святу і про нас, людей церковних.

Проповідуючи і показуючи нам приклад, молячись за нас і допомагаючи нам у несенні нашого життєвого хреста, який веде до спасіння, святителі Христові нині захищають нас і від єресей, яких так багато розплодилося, від різних напастей, охороняють нас своєю чистотою і святительським правом клопотання перед Богом. Вони молять і будуть молити Бога за Церкву земну і за кожну людину, що належить до неї.

Нині ми, браття і сестри, маємо щастя ще раз в цьому році вшанувати пам’ять великого нашого угодника Божого святителя Феодосія, Чернігівського і всієї Русі чудотворця. Святитель був і залишається для нас прикладом молільника і предстателя перед Богом.

Згадаймо коротко його житіє. Народився святитель Феодосій в 30-і роки XVII століття. Це був час «мудрування латинського» і гонінь на Православ’я з боку Польщі. Але народ не прийняв унію і відповідав козацькими повстаннями. Прості люди в більшості своїй твердо трималися віри батьків, а багато дворян ополячувалися, приймали католицтво і унію.

За своїм походженням святитель Феодосій належав до дворянського роду Углицьких. Священицький сан батька святителя Феодосія, ієрея Микити, свідчить про глибоке благочестя його, оскільки рідко хто з дворян за часів гонінь на Православ’я обирав важку пастирську долю.

Зберігся переказ, що і матінка Марія була богобоязливого ​​життя і її материнська молитва зберігала майбутнього святителя довгі роки, до останніх років його земного шляху.

Своїх трьох дітей батьки намагалися виховувати в дусі Православ’я. Брат святителя Феодосія згодом став ієромонахом, серед родичів його також були священики і ієромонахи.

Сприятлива духовна обстановка в родині дала можливість рости хлопчикові в дусі відданості до Православ’я. Він здобуває освіту в Києво-Братської колегії, яка була заснована для підтримки Православ’я проти впливу католицтва і уніатства. Тут майбутній святитель цілком віддає себе Богомислію, працям, пізнанню істини Божої.

По закінченню колегії обирає шлях чернечий, приймає постриг у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі, схиму приймає на честь преподобного Феодосія Печерського. Київський митрополит Діонісій Балабан призначає його архідияконом Софійського собору.

Згодом він був намісником монастирів в Київській і Чернігівській єпархіях. Багато монастирів сам благословив і освятив, багато відвідав, у багатьох був ігуменом, намісником і архімандритом.

Пробувши недовго на Чернігівській кафедрі, святитель Феодосій багато зробив своєю лагідною вдачею, своїм благочестям, своєю строгістю в питаннях церковних переказів і церковних постанов.

У 1696 році він освятив наш Свято-Троїцький собор, будівництво якого було розпочато завдяки старанням і особистими коштами архієпископа Лазаря Барановича.

У Домницькому монастирі їм було освячено храм Різдва Богородиці та встановлено день святкування чудотворної Домницькій ікони.

Був він також архімандритом Свято-Успенської Єлецької обителі. І залишив по собі слід, воскресив цю обитель, яка неодноразово вмирала, але в наші дні оживає вже при молитовній допомозі святителя Феодосія.

Він був твердий і непохитний у вірі, в дотриманні переказів святих отців, у виконанні Божих заповідей. Був великим світильником віри, любив і стверджував чернецтво. Засновував школи, тому що знав, що без освіченого духовенства Церкві важко буде проповідувати істину Христову і Євангеліє. І віддавав себе повністю служінню Церкві Божій і Божим людям.

Святителя Феодосія любив архієпископ Лазар Баранович і святитель прийняв від нього Чернігівську кафедру. І так само з повагою ставився до іншого святого угодника – Іоанна Максимовича, який прийняв кафедру від святителя Феодосія і першим отримав чудесне зцілення біля його мощей.

Святитель Феодосій помер в 1696 році. Тільки через 200 років він був прославлений у лику святих угодників Божих після обрітення його мощей нетлінними. Характер і спосіб його святого життя дають йому святительське право клопотання перед Богом за всіх, хто до нього звертається з вірою і любов’ю, і це підтверджується на протязі століть.

Ми віримо, що святитель з нами молиться і розділяє наше хрестоносіння. У його святих мощах ми вшановуємо благодатну силу Божу, яка діє через них. За свідченнями багатьох сучасників, вже в наші дні Церква назвала святителя Феодосія помічником від онкологічних захворювань.

І ми віримо, що святитель молиться з нами і буде молитися за нас перед Христом, Царем Слави, щоб і ми прославилися Славою Отця Небесного; щоб і ми були гідними членами Церкви Святої, її синами і дочками, щоб ми вірили і сподівалися на молитовне заступництво святих угодників Божих і нашого чудового угодника святителя Феодосія.

Молитвами святителя Феодосія і всіх святих Господь наш Іісус Христос нехай благословить вас, брати і сестри, пошле вам терпіння, мир душевний, здоров’я і вічне спасіння. Амінь.