Свято-Різдва Богородиці чоловічий монастир

DSC_8322-400x266

Адреса: 15663, Чернігівська область, Менський район, село Домниця.

Телефон: +38 (046) 444-67-21.

Намісник: Архімандрит Варфоломій (Ромашко).

Домницький Свято-Різдва Богородиці чоловічий монастир заснований на початку 60-х років XVII століття пустельником отцем Климентієм. Він був одним з ченців які брали участь у відродженні Чернігівської кафедри після польської навали.

Приблизно в 1658 році отець Климентій поставив першу келію в глухому сосновому бору. Так виник відокремлений скит, який в 1662 році розорили татари Кримської орди. Мандрівний монах Діонісій відродив пустинножітельство в Домницьких лісах в 1663-1664 роках.

У першій половині XVII століття за часів боротьби православ’я з католицизмом, частина Чернігівщини належала Польщі. Православні зазнавали гонінь з боку уніатів. У цей суворий час на чернігівській землі в 1680 році явила знамення доброти, і покровительства Пресвята Богородиця через свій чудотворний Образ в лісовій глушині, віддаленій від ворогів православ’я.

На тому місці побудували каплицю. Переказ свідчить, що сліпий дівчинці на ім’я Домна під час сну було сказано піти в ліс і знайти ікону Божої Матері. Після старанних пошуків вона знайшла вказаний Образ і отримала зцілення.

У 1683 – 1685 роках ченці перенесли келії скиту до місця явлення чудотворного Образу Божої Матері. Свою назву монастир отримав від річки Домниця, що протікала серед суцільного лісу, де з’явилася чудотворна ікона на дереві, пень від якого до 1798 року перебував у вівтарі церкви святої Параскеви.

У 1693 році архієпископ Чернігівський, святитель Феодосій Углицький благословив будівництво нового монастиря з житловим корпусом і собором Різдва Пресвятої Богородиці.

Роботи велися старательством гетьмана Івана Мазепи. Наслідуючи його приклад, гетьман Іван Скоропадський будує нову каплицю для чудотворної ікони Богородиці Домницької, а пізніше і храм Преображення Господнього з братською трапезною. У 1694 році був складений монастирський синодик, який «сочинися за благословением ясне в Богу Преосвященного Феодосия Углицкого, архиепископа Черниговского». З благословення святителя Феодосія було засновано святкування ікони Богородиці Домницькій в десяту п’ятницю після Святої Пасхи. У 1714 році на кошти сотника Йосипа Сичевського була побудована церква святої Параскеви, що вціліла та діє в наші дні.

Після порятунку жителів м. Березного від чумных поветрий» в 1738 і   1771 роках «вдячні жителі поклали обітницю кожен рік 22 вересня відправлятися Хресним ходом в обитель Богоматері для прославлення Її». У 1868 році молитовне звернення до Цариці Небесної перед її Домницькою іконою врятувало від посухи жителів м. Березного і навколишніх сіл, а влітку 1871 роки від щоденних пожеж в м Березному, пізніше – від навали сарани. Зцілення від чудотворного Образу Божої Матері відбуваються і в наші дні.

У 1786 році за указом імператриці Катерини ІІ про віддачу в казенне відомство монастирських маєтків в Малоросії, Домницька обитель була переведена в третій клас з передачею її в відомство державнуї казни. У 1800 – 1808 роках монастир процвітав. На кошти генерального судді А. Я. Безбородько побудовані собор Різдва Богородиці (1806р.), Корпус братських келій, надбрамна двоповерхова дзвіниця та огорожа. У 1846 році на кошти княжни Параскеви Прозоровської побудована Петро-Павлівська церква.

У Домницькій обителі діяли: собор Різдва Богородиці, Спасо-Преображенскнй, Свято-Параскевіевскій, Свято-Варваринський, Свято-Миколаївський храми і цвинтарна церква. У 1846 році на місці цвинтарної церкви була побудована кам’яна – Петро-Павлівська. В монастирі завжди тепло приймали паломників. Дітей-сиріт монахи брали на повне утримання до їх повноліття.

У 1922 році безбожна влада намагалася розграбувати і храми Домницького монастиря. Але ченцям, ховаючись в підземних галереях, вдалося врятувати цінності, особливо рідну святиню – чудотворну Домницьку ікону Божої Матері. У 1925 р. обитель була закрита. У 1928 році на її подвір’ї розташувалася Домницька комуна, перетворена в 1931 році в сільськогосподарську артіль імені Першого Травня. З 1932 року церква святої Параскеви діяла як парафіяльний храм. Після закриття цього приходу в 1936 році почалося руйнування храмів. До фундаменту знищили Петро-Павлівську церкву. На будматеріали розібрали звід центрального купола собору Різдва Пресвятої Богородиці, а його колонадами вимостили греблю в селі Миколаївка.

Восени 1941 року відкрили жіночий монастир, який назвали по єдиному уцілілому храму – Свято-Параскевієвський. У ньому трудилися 35 сестер на чолі з ігуменею Агніей (Ланько), яка була духовним чадом Іоанна Кронштадтського. Життя сестер проходило у важких випробуваннях. У той час священиками були: архімандрит Нестор – один нині святого преподобного Лаврентія, схіархімандрита Чернігівського, з яким він ходив в Єрусалим і на Гору Афон; ігумен Мойсей Глушко. Сестри працювали в лісництві, посадили близько 50 гектарів лісу. Домницька жіноча громада склалася з духовних чад батюшки Лаврентія Проскури. У 1952 році Свято- Параскевієвський Домницький жіночий монастир зачинили.

У 1992 році парафіяльній громаді Домницького монастиря був переданий трапезний храм святої великомучениці Параскеви. 10 лютого 1995 року відбулася реєстрація обителі.

Преподобний Лаврентій Чернігівський передбачав, що Домницьку обитель відкриють, вона стане великою і благоліпною, що храми повстануть з руїн і будуть сяяти, як і в минулі часи, але буде чоловічою.

У 2011 році храм Різдва Пресвятої Богородиці був переданий монастирю, в якому на даний момент практично закінчено реставраційні роботи і поставлений новий іконостас освячений митрополитом Чернігівським і Новгород-Сіверським Амвросієм в 2017 році.

Обитель і зараз радо приймає паломників. На жаль, умов для проживання на даний час немає, але всіх хто приходять мають можливість потрапезувати.

З питань поломництва звертатися до намісника обителі архімандрита Варфоломія (Ромашко) за номером: +38097 606 51 89.