Українська Православна Церква
22 серпня – 25-річчя прославлення преподобного Лаврентія Чернігівського та день пам’яті святителя Філарета, архієпископа Чернігівського.
У цей день урочисте богослужіння в Свято-Троїцькому кафедральному соборі звершив Високопреосвященніший митрополит Амвросій разом з архієпископом Ніжинським і Прилуцьким Климентом і архієпископом Боярським Феодосієм.
11 серпня традиційним велелюдним хресним ходом була відзначена 1029-та річниця хрещення нашого краю.
Високопреосвященніший митрополит Амвросій очолив урочисту ходу від Спасо-Пребраженского собору. Сотні прихожан і паломників під спів молитов пройшли до озера Святе. Саме в ньому, за переказами, відбувалося хрещення чернігівців.
Його Високопреосвященство звершив Божественну літургію у співслужінні єпархіального духовенства.
4 серпня 2018 року, в день пам’яті святої рівноапостольної Марії Магдалини, Високопреосвященніший митрополит Амвросій звершив Божественну літургію в храмі вмч. Варвари с. Загребелля Сосницького благочиння.
Його Високопреосвященству співслужили: секретар єпархії прот. Ігор Пидан, настоятель прот. Сергій Сокол та духовенство благочиння.
29 червня 2018 року, на 69-му році життя, відійшов до Господа протоієрей Віталій Шульга, настоятель храму Різдва Богородиці і храму Великомучениці Варвари с. Загребелля Сосницького благочиння.
Віталій Григорович Шульга народився в с. Кобижча Бобровицького району Чернігівської області 1 квітня 1950 року. Українець, із селянської родини.
18 березня 2018 року в Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Чернігова відбулося відспівування новопреставленого Миколая Стрільця.
Чин відспівування відправив Високопреосвященнійший митрополит Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій у співслужінні духовенства храму.
2 березня 2018 р. раптово помер настоятель Свято-Вознесенського храму с. Лукашівка Чернігівського благочиння ієрей Георгій Маринченко.
3 березня Високопреосвященніший митрополит Амвросій звершив панахиду за новопреставленим ієреєм Георгієм у Свято-Вознесенському храмі.
4 березня з благословення Його Високопреосвященства чин відспівування звершив благочинний Чернігівського округу прот. Сергій Гофрик у співслужінні духовенства Чернігівської, Київської та Конотопської єпархій.
На відспівуванні молилися рідні, близькі, друзі та численні парафіяни, які прийшли попрощатися з покійним.
1 березня 2018 року – 75-ті роковини трагедії в Корюківці, наймасштабнішої за кількістю жертв на окупованих територіях за весь період Другої світової війни.
З благословення Високопреосвященнішого митрополита Амвросія в Свято-Вознесенському храмі Корюківки панахиду за невинно убієнними земляками звершив благочинний округу, настоятель прот. Олександр Дем’яненко в співслужінні прот. Василя Дендака, настоятеля Петропавлівського храму смт. Березна, архімандрита Варфоломія (Ромашко), намісника Домницького монастиря Різдва Богородиці, і духовенства благочиння.
Уже понад тисячу років Православна Церква торжествує в честь перемоги над єрессю іконоборства. У Чернігівській єпархії традицію проведення Хресного ходу в день цього свята після десятиліть атеїстичної влади відновили в рік 2000-ліття Різдва Христового.
У Неділю 1-у Великого посту, після закінчення ранньої Божественної літургії, парафіяни з багатьох храмів міста та передмістя збираються біля Спасо-Преображенського собору на стародавньому Валу. Крестоходці на чолі з Високопреосвященнішим митрополитом Чернігівським і Новгород-Сіверським Амвросієм, духовенством, викладачами та вихованцями духовного училища протягом дня проходять вулицями міста, з кожним новим зведеним храмом долаючи всі більшу відстань. Слідуючи від храму до храму до кінцевого пункту – Свято-Троїцького кафедрального собору, – учасники долають вже 35 кілометрів.
У ніч c 7 на 8 січня 2018 року на Спасо-Преображенському соборі невідомими були обмальовані фарбою дві меморіальні таблички з охоронним номером і попередженням про відповідальність за пошкодження пам’ятника архітектури. Собор – одна з найдавніших збережених монументальних кам’яних споруд України, головний храм Чернігівського князівства в ХІ ст.
Нині – це діючий храм-музей. Входить до складу національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
Вранці був викликаний наряд поліції і складено протокол за фактом вандалізму.
21 грудня 2017 року на засіданні Священного Синоду УПЦ була прославлена Мохнатинська ікона Пресвятої Богородиці. Про що говориться в журналі №32.
«Сказання про ікону Богоматері Мохнатинська»– Під таким заголовком опублікували «Чернігівські єпархіальні відомості» в 1893 р статтю, яка містить історію образу і чудових благодатних зцілень, які з кінця ХVІІ ст. відбувалися в Свято-Покровській церкві цього села.
Турбота Богоматері про рід людський виражається в іконах, як засобі постійного і близького спілкування Її з людьми. Цариця Небесна дарувала благодать прообразу і прославленому явленному Мохнатинському образу.
Богородичних ікон багато і з кожною з них пов’язано в пам’яті людей якийсь особливий прояв милості і заступництва Пресвятої Діви Марії. “Божа Матір всюди єдина Божа Матір, але що даровано нам, тим потрібно користуватися переважно перед тим, що не нам”, – вчить нас святитель Московський Філарет. Що ж даровано православним Чернігівщини?
У Свято-Покровській церкві на початку минулого століття був знайдений пожовклий рукопис під назвою: “Дива Пресвятої Богородиці Мохнатинська, що відбуваються від образу Її чудового”.
Всіх чудес від Мохнатинської ікони Богоматері, записаних в древньому літописі, – 635; вони займають період від 1691 р до 1781.
Ось перше ж свідчення, наведене в рукописі: «1691 р день Покрови Пресвятої Богородиці отримала зцілення від Мохнатінского образу Пресвятої Богородиці жителька с. Мохнатин Анна Кондратівна Носка. Понад півроку в ній була вивихнути ліва нога і вона зовсім не могла нею діяти. Після сумлінної молитви перед цим образом Богоматері вона отримала зцілення і стала ходити і хвалити Пресвяту Богородицю».
Більшість записів в рукописі пов’язані також з чудовими зціленнями від хвороб прочан з України та Білорусі.
Точної і вірної історії Мохнатинської ікони Богоматері в архіві церковному не збереглося. Як свідчить переказ, що зберігається віруючими жителями с Мохнатин, чудотворний образ Божої Матері раніше знаходився в церкві с. Редьківка. Старожили пам’ятають, що це була знайдена ікона.
Одного разу мохнатинський селянин повертався підводою додому. Звідки він їхав, як зауважують нинішні оповідачі, за давністю років невідомо. По дорозі незнайома жінка попросила підвезти її. Селянин погодився і сказав, щоб вона сіла позаду нього, з краю возу. Вони рушили в дорогу і, як зазвичай, селянин підганяв коня батогом. Але один раз розмахнувся так сильно, що зачепив батогом попутницю. Оглянувшись, він супутницю не побачив. На її місці стояла ікона Матері Божої, а з скроні Її сочилася кров.
Селянин доставив чудом явлений образ в Свято-Покровську церкву, де ікона і була встановлена.
Пізніше парафіяни з с. Редьківка взнали в цьому образі ікону, яка зникла з їх церкви і зажадали повернути чудотворний образ. Їх прохання задовольнили і ікона Богородиці була повернута в с. Редьківка.
Якось після одного святкового богослужіння в с. Мохнатин парафіяни зі священиком вирушили на водосвятний молебень до криниці, що була на подвір’ї церкви. Коли відкрили кришку колодязя, то «на цебрі» всі побачили той самий образ Богородиці, який був повернутий в с. Редьківка. Після цього чудесного явища жителі с. Редьківка більше не вимагали повернення ікони, осягнувши в дивному перенесенні волю Самої Цариці Небесної.
Святкування на честь Мохнатинської ікони Богоматері за старих часів відбувалося кожної неділі нового місяця. До цього дня збирався народ з ближніх і дальніх сіл і з міста Чернігова. Після літургії здійснювався хресний хід до криниці поблизу храму, де проводили урочисте водосвяття.
Але з особливою урочистістю відбувалося богослужіння на честь Мохнатинського образу Богоматері в десяту неділю після Світлого Свята Великодня. Напередодні цього дня звершувалось урочисте всеношне бдіння. Вранці перед літургією було читання акафісту і водосвяття, а після літургії – хресний хід з образом Богоматері навколо храму. Свято закінчувався вечірнім богослужінням, після якого вдруге урочисто читався акафіст Богоматері.
[:]
